Піст
Піст має давнє походження, своїм корінням він сягає в
глибину віків, в оселі Отця Небесного, в рай. Господь Бог ще в раю дав нашим
прародителям першу заповідь стриманості: «І заповідав Господь Бог людині, —
читаємо в книзі Буття, — кажучи: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а
від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, тому що в день, коли ти вкусиш
від нього, смертю помреш» (2, 16—17).
Але наш прародитель
порушив заповідь Божу, не
дотримав посту, не приборкав похіть, що прокинулася, побачивши заборонений
плід, учинив гріхопадіння. Так само відбуваються і наші гріхопадіння від
непоміркованості.
Тому-то св. Церква не без підстав
закликає нас до подвигу посту, бо піст є справжній, Богом визначений для нас,
християн, спосіб життя, а надмірності — це вже безлад.
Через порушення посту поглядом і
слухом втрачається чистота серця. Самолюбство спричиняє гордість,
честолюбство, пиху. Нестримання примхливого смаку породжує сластолюбців,
готових, подібно до Ісава, продати свою духовну першість — чистоту і непорочність серця — за сласну їжу й пиття. Нестримання язика — створює
пустомовців та злословив, наклепників і кривдників. Св. апостол Петро говорить
у своєму «Першому посланні»: «Хто любить життя і хоче бачити добрі дні, нехай
стримує язик свій від зла і уста свої від лукавих речей» (1 Пет. 3, 10).
Досвід
показує, що всякі гріховні пожадання посилюються в нас у міру задоволення
або, навпаки, послаблюються в міру відмови в задоволенні їх, а тому через
суворий піст, відмовляючи задовольняти свої плотські пожадання, ми тим самим,
природно, ослаблюємо їх у собі. Через піст дійсно справджується в нас
незаперечне слово св. апостола Павла: «якщо зовнішня наша людина і тліє, то
внутрішня з дня на день обновлюється» (2 Кор. 4, 16).
Св. Василій
Великий говорить, що «піст народжує пророків, зміцнює сильних, піст умудряє
законодавців». І це вірно. Із Священної історії Старого й Нового завіту ми
дізнаємося, що всі праведники постили і постом досягали свого величчя. Праведна
Анна, мати
Самуїла, благала Господа, коли Він дасть їй «нащадка чоловічої статі», то вона
віддасть його «Господу на всі дні життя його, і вина та хмільного напою не буде
він пити» (1
Цар. І, 11).
Мойсей за допомогою посту став
здатним одержати скрижалі завіту на горі Синайській серед громів, блискавок і
бур.
Св. пророк Ілля після такого ж посту удостоюється на
горі Хорів бачити славу Божу, і потім сам підноситься з плоттю на небо.
Іоанн Предтеча і Хреститель Господній виховується
постом на людину, найбільшу серед «народжених жінками».
Сам Господь Ісус Христос
постом готував Себе до перемоги
над спокусником (Мф. 4, 2) і Своїм прикладом освятив чотиридесятиденний піст і
вказав на його проведення в майбутньому: «Чи можуть сумувати гості весільні,
поки з ними жених? Та настануть дні, коли заберуть від них жениха, тоді вони
будуть постити» (Мф. 9, 15). І св. апостоли закарбували в своєму серці ці слова і,
згадуючи останні дні життя Спасителя, страждання і смерть Його, щороку проводили їх у пості.
Після воскресіння Христового, очікуючи зішестя Святого Духа, вони постували і
протягом усієї своєї апостольської діяльності вони постили перед початком
кожної важливої події і заповідали всім дотримувати посту, під загрозою
відлучення від Церкви.
У чому ж полягає піст? Християнський піст полягає не
тільки у невживанні тих чи інших видів їжі, він насамперед є процес духовного
морального вдосконалювання людини. Піст є лікування недуг душевних і тілесних,
тому він повинен бути тілесним і духовним.
Піст має
бути потребою душі віруючої людини. Як говорив пророк Ісайя, Господь Бог
осуджує тих, що вимагають від Нього нагороди за свій піст. Вони кажуть: «Чому
ми постуємо, а Ти не бачиш? Упокорюємо душі свої, а Ти не знаєш?». А Господь їм
одказує: «Ось ви постите на сварку і заколот і щоб важкою рукою бити інших. Ви
не постите тепер так, щоб голос ваш був почутий на висоті. Хіба це той піст,
який Я обрав, день, коли морить людина душу свою, коли гне голову свою, як
очеретину, і підстилає під себе верету і попіл? Хіба це назвеш постом і днем,
угодним Господу? Ось піст, який Я обрав: розв'яжи окови неправди, розв'яжи пута
ярма, і пригноблених відпусти на волю та розірви всяке ярмо; розділи з
голодним хліб твій, а бідних, що поневіряються, уведи в дім; коли побачиш
нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не приховуйся... Тоді ти
звернешся, і Господь почує, заволаєш, і Він скаже: «Ось Я!» (58,
3—7.9). Окрім цього, в час посту
не слід виставляти на показ подвиги свого посту, як євангельський фарисей,
осуджений Богом (Лк. 18, 12). «Коли ви постите, — говорить Господь Ісус Христос,
— не показуйте сумного виду, як
лицеміри, бо вони насуплюють обличчя свої, щоб люди бачили, як вони постять...
А ти, коли постиш, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явити піст твій не
перед людьми, а перед Отцем твоїм, що в тайні; і Отець твій, що бачить таємне,
віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16—18).
Істинний
піст має бути поєднаний з молитвою, бо піст без молитви, як і молитва без
посту, не дають належного наслідку. «Тільки ум постника молиться тверезо,
—говорить св. Іоанн Ліствичник, — а ум нестриманого повен нечистих помислів».
Треба
знати, що піст не є жертва за гріхи, а тільки засіб до ослаблення в нас згубної
схильності до гріха і рабства плоті. Розсудливий піст у багатьох випадках буває
одним з найвірніших способів відновити здоров'я, що похитнулося. Але запроваджувати
піст треба не раптом, а поступово й помірно. Адже й ліки, що їх приписує
тілесний лікар, коли їх зажити всі разом, за один прийом, у багатьох випадках
спричинилися б до смерті. Тому не можна вдаватися до суворого посту для
зцілення своєї душі раптом і надовго. Замість користі, може статися шкода, і
той, хто так постує, може зіпсувати здоров'я,— неоціненний дар Божий. Тому не
слід накладати піст на малолітніх дітей, престарілих і немічних.
Нарешті, треба пам'ятати, що піст є підготовчим
засобом до інших духовних подвигів — покаяння, сповіді і причащання Св. Тайн.
Піст, насамперед, повинен допомогти християнинові
вийти з-під влади почуттєвості, знищити силу і владу плотських пристрастей,
знайти від них зцілення, привести до рішимості почати життя нове, доброчесне.
Отже, якщо дотримуватися цих правил посту, тобто
постити з вірою, смиренням, молитвою і добрими ділами, постити тілесно і
духовно, то піст наш буде святим і угодним Господу, сприятиме освяченню душі і
тіла нашого.
Так, піст особлива пора у житті християнина. Вишуканий підбір матеріалу, на всі випадки життя.
ВідповістиВидалитиТак питання посту зараз актуальне, і багато людей і справді не розуміють що таке піст і для чого він потрібен, а у мережі зустрічаєш стільки" повчань" .... от і вирішила поділитися інформацією, можливо комусь стане у пригоді.
ВидалитиДуже гарний матеріал і доступно викладений. Дякую автору.
ВідповістиВидалитиВикористовуйте з користю для себе!
ВідповістиВидалити