Піст


Піст має давнє походження, своїм корін­ням він сягає в глибину віків, в оселі Отця Небесного, в рай. Господь Бог ще в раю дав нашим прародителям першу за­повідь стриманості: «І заповідав Господь Бог людині, — читаємо в книзі Буття, — кажучи: від усякого дерева в саду ти бу­деш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, тому що в день, коли ти вкусиш від нього, смертю помреш» (2, 16—17).
Але наш прародитель порушив заповідь Божу, не дотримав посту, не при­боркав похіть, що прокинулася, побачивши заборонений плід, учинив гріхопадіння. Так само відбуваються і наші гріхопадіння від непоміркованості.
Тому-то св. Церква не без підстав за­кликає нас до подвигу посту, бо піст є справжній, Богом визначений для нас, хри­стиян, спосіб життя, а надмірності це вже безлад.
Через порушення посту поглядом і слу­хом втрачається чистота серця. Самолюб­ство спричиняє гордість, честолюбство, пиху. Нестримання примхливого смаку по­роджує сластолюбців, готових, подібно до Ісава, продати свою духовну першість чистоту і непорочність серця за сласну їжу й пиття. Нестримання язика — ство­рює пустомовців та злословив, наклепників і кривдників. Св. апостол Петро говорить у своєму «Першому посланні»: «Хто любить життя і хоче бачити добрі дні, не­хай стримує язик свій від зла і уста свої від лукавих речей» (1 Пет. 3, 10).
Досвід показує, що всякі гріховні пожа­дання посилюються в нас у міру задово­лення або, навпаки, послаблюються в міру відмови в задоволенні їх, а тому через суворий піст, відмовляючи задовольняти свої плотські пожадання, ми тим самим, природно, ослаблюємо їх у собі. Через піст дійсно справджується в нас незаперечне слово св. апостола Павла: «якщо зовнішня наша людина і тліє, то внутрішня з дня на день обновлюється» (2 Кор. 4, 16).
Св. Василій Великий говорить, що «піст народжує пророків, зміцнює сильних, піст умудряє законодавців». І це вірно. Із Свя­щенної історії Старого й Нового завіту ми дізнаємося, що всі праведники постили і постом досягали свого величчя. Праведна Анна, мати Самуїла, благала Господа, ко­ли Він дасть їй «нащадка чоловічої статі», то вона віддасть його «Господу на всі дні життя його, і вина та хмільного напою не буде він пити» (1 Цар. І, 11).
Мойсей за допомогою посту став здат­ним одержати скрижалі завіту на горі Синайській серед громів, блискавок і бур.
Св. пророк Ілля після такого ж посту удостоюється на горі Хорів бачити славу Божу, і потім сам підноситься з плоттю на небо.
Іоанн Предтеча і Хреститель Господній виховується постом на людину, найбільшу серед «народжених жінками».
Сам Господь Ісус Христос постом готу­вав Себе до перемоги над спокусником (Мф. 4, 2) і Своїм прикладом освятив чотиридесятиденний піст і вказав на його проведення в майбутньому: «Чи можуть сумувати гості весільні, поки з ними же­них? Та настануть дні, коли заберуть від них жениха, тоді вони будуть постити» (Мф. 9, 15). І св. апостоли закарбували в своєму серці ці слова і, згадуючи останні дні життя Спасителя, страждання і смерть Його, щороку проводили їх у пості. Після воскресіння Христового, очікуючи зішестя Святого Духа, вони постували і протягом усієї своєї апостольської діяльності вони постили перед початком кожної важливої події і заповідали всім дотримувати посту, під загрозою відлучення від Церкви.
У чому ж полягає піст? Християнський піст полягає не тільки у невживанні тих чи інших видів їжі, він насамперед є про­цес духовного морального вдосконалювання людини. Піст є лікування недуг душевних і тілесних, тому він повинен бути тілесним і духовним.
Піст має бути потребою душі віруючої людини. Як говорив пророк Ісайя, Господь Бог осуджує тих, що вимагають від Нього нагороди за свій піст. Вони кажуть: «Чому ми постуємо, а Ти не бачиш? Упокорюємо душі свої, а Ти не знаєш?». А Господь їм одказує: «Ось ви постите на сварку і заколот і щоб важкою рукою бити інших. Ви не постите тепер так, щоб голос ваш був почутий на висоті. Хіба це той піст, який Я обрав, день, коли морить людина душу свою, коли гне голову свою, як очеретину, і підстилає під себе верету і попіл? Хіба це назвеш постом і днем, угодним Господу? Ось піст, який Я обрав: розв'яжи окови неправди, розв'яжи пута ярма, і пригнобле­них відпусти на волю та розірви всяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, а бід­них, що поневіряються, уведи в дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдино­кровного твого не приховуйся... Тоді ти звернешся, і Господь почує, заволаєш, і Він скаже: «Ось Я!» (58, 3—7.9). Окрім цього, в час посту не слід виставляти на показ подвиги свого посту, як євангельський фарисей, осуджений Богом (Лк. 18, 12). «Коли ви постите, говорить Господь Ісус Христос, — не показуйте сумного виду, як лицеміри, бо вони насуп­люють обличчя свої, щоб люди бачили, як вони постять... А ти, коли постиш, помасти голову твою і вмий лице твоє, щоб явити піст твій не перед людьми, а перед Отцем твоїм, що в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мф. 6, 16—18).
Істинний піст має бути поєднаний з мо­литвою, бо піст без молитви, як і молитва без посту, не дають належного наслідку. «Тільки ум постника молиться тверезо, —говорить св. Іоанн Ліствичник, — а ум нестриманого повен нечистих помислів».
Треба знати, що піст не є жертва за гріхи, а тільки засіб до ослаблення в нас згубної схильності до гріха і рабства плоті. Розсудливий піст у багатьох випадках бу­ває одним з найвірніших способів відно­вити здоров'я, що похитнулося. Але запро­ваджувати піст треба не раптом, а посту­пово й помірно. Адже й ліки, що їх при­писує тілесний лікар, коли їх зажити всі разом, за один прийом, у багатьох випад­ках спричинилися б до смерті. Тому не можна вдаватися до суворого посту для зцілення своєї душі раптом і надовго. За­мість користі, може статися шкода, і той, хто так постує, може зіпсувати здоров'я,— неоціненний дар Божий. Тому не слід на­кладати піст на малолітніх дітей, престарілих і немічних.
Нарешті, треба пам'ятати, що піст є під­готовчим засобом до інших духовних под­вигів — покаяння, сповіді і причащання Св. Тайн.
Піст, насамперед, повинен допомогти християнинові вийти з-під влади почуттє­вості, знищити силу і владу плотських пристрастей, знайти від них зцілення, при­вести до рішимості почати життя нове, доброчесне.
Отже, якщо дотримуватися цих правил посту, тобто постити з вірою, смиренням, молитвою і добрими ділами, постити тілес­но і духовно, то піст наш буде святим і угодним Господу, сприятиме освяченню душі і тіла нашого.


Коментарі

  1. Так, піст особлива пора у житті християнина. Вишуканий підбір матеріалу, на всі випадки життя.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так питання посту зараз актуальне, і багато людей і справді не розуміють що таке піст і для чого він потрібен, а у мережі зустрічаєш стільки" повчань" .... от і вирішила поділитися інформацією, можливо комусь стане у пригоді.

      Видалити
  2. Дуже гарний матеріал і доступно викладений. Дякую автору.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар