ЩО ВІДОМО ПРО НОЇВ КОВЧЕГ ?

Біблія повідомляє, що Ноїв Ковчег зупинився на вер­шині гори Арарат. Чи є у нас хоч якісь докази стверджувати, що Ноїв Ковчег пролежавши не одну тисячу років, зберігся до на­ших днів.

Перш ніж відповісти на це питання звернемося до історії.

Перші свідчення про пошуки Ноєвого Ковчега повідомляє історик стародавнього світу, язичницький жрець Бероз у 475 р. до Р.Х. Він повідомляє про те, що багато хто між людей і в його часи і раніше досягали вершини Арарату, бачили там Ноїв Ков­чег і приносили частинки його як реліквії. У християнські часи про це свідчить Миколай Дамаський, що кістяк Ковчега довгий час залишався у цілості. Іосиф Фладій (І ст.н.е.) у своїй праці "Іудейські старожитності" також свідчить, що багато хто приносили з Арарату частинки Ковчега. Про це ж свід­чить і св. Феофіл Антіохійський (180 р. н.е.)  У 1800 році американець Клавдіус Річ опублікував повідомлення Агі Гусейна, який стверджував, що він добрався до вершини Арарату і бачив останки Ковчега.

У 1840 році Константинопольський журнал повідомив про знайдення Ноєвого Ковчега. Грецька експедиція, яка була спо­ряджена для обслідування сніжних обвалів на Арараті, знайшла величезний каркас із дерева майже чорного кольору, який стирчав із льодовика. Проникнувши з середину ковчега, члени експедиції констатували, що він був улаштований для перевозки тварин і складався з декількох відділень. Турки могли увійти

лише у три з цих відділень, а інші були наповнені льодом. З 1898 році архідиякон несторіанської церкви Нурі, вивчаючи витоки річки Євфрату, піднявся на Арарат і офіційно оголосив, що він бачив залишки ковчега, що передня і задня частини корабля досяжні, а середня за­лишається під льодом. Ковчег зроблений із товстих дощок те­мно-червоного кольору. Обмірявши ковчег Нуррі знайшов точ­не підтвердження опису його Біблії.

Після цього повідомлення нічого не було чутно про експе­диції на Арарат до першої світової війни. Але у серпні 1916 року російський льотчик Володимир Росколецький, який досліджував турецький кордон, опинився над Араратом і спостерігав з схі­дної частини вершини замерзле озеро. На краю цього озера був каркас величезного корабля. Частина корабля була занурена в лід, а боки відкриті і місцями продірявлені. Була видна одна з стулок дверей. Ці свідчення льотчика були пізніше під­твердженні  експедицією, документи якої,очевидно не збереглись.

Необхідно сказати, що не усі експедиції досягли успіху, так - як ковчег не завжди показувався із льоду, який товстим шаром покриває вершину гори. Якщо б корабель занурився нище зони вічного льоду, то він би згинув безслідно. Якщо б він зупинився на самій вершині, то після потопу він вкрився б величезним шаром льоду і став би недоступним для людей, Промислом Божим було так влаштовано, що він зупинився у гір­ському озері на височині 5 км., де льодовий покров значно менший, у холодні роки Ковчег покритий льодами і снігом і його не видно - у жаркі роки   влітку частина його відкривається,  що між іншим, буває дуже рідко. Але експедиція французького альпініста Ф.Наваррі була нарідкість везучою.

6 липня 1955 року Наваррі зі своїм тринадцятирічним сином Габрієлем здій­снив складний підйом на Арарат, знайшовши Ноїв Ковчег вони зробили це відкриття надбанням усього світу. Були проведені радіоак­тивним методом аналізи привезеного ним мертвого куска дерева (шпангоута корабля), які показали, що дерево - дуб 5 тисячого віку. Аналізи були зроблені   у двох лабораторіях: у Каїрі і в Мадріді.

У 1959 році журнал "За рубежом" №52 опублікував лондонську статтю, у якій повідомлялося, що наукова експедиція, організована американськими археологами, знайшла на горі Арарат декілька уламків з деревини на тому місці, де у 1955 році  Фернан Наваррі знайшов занурений у лід корабель. Експедиція вирішила у 1970 році підняти на Арарат важкі ме­ханізми і обладнання, за допомогою яких можна буде звільнити озеро від великої кількості льоду. Навіть ті учені, які ске­птично ставляться до легенди про Ноя і його ковчега, переконалися,  що на дні озера лежить якась велика стародавня споруда із дерева .

На жаль, турецький уряд не дозволив науковій експедиції здійснити  свою мету.

 Легенда армянського народу розповідає, що недалеко від давньої столиці Арменії  Нахичивані (що у перекладі буквально означає «стоянка Ноя"), у долині річки Аракса похована дру­жина Ноя. Могила її з незапам'ятної древності свято шануєть­ся. На скільки достовірна ця легенда, тяжко сказати.

 Біблія повідомляє, що Ноїв Ковчег зупинився на вер­шині гори Арарат. Чи є у нас хоч якісь докази стверджувати, що Ноїв Ковчег пролежавши не одну тисячу років, зберігся до на­ших днів. Перш ніж відповісти на це питання звернемося до історії.

Перші свідчення про пошуки Ноєвого Ковчега повідомляє історик стародавнього світу, язичницький жрець Бероз у 475 р. до Р.Х. Він повідомляє про те, що багато хто між людей і в його часи і раніше досягали вершини Арарату, бачили там Ноїв Ков­чег і приносили частинки його як реліквії. У християнські часи про це свідчить Миколай Дамаський, що кістяк Ковчега довгий час залишався у цілості. Іосиф Фладій (І ст.н.е.) у своїй праці "Іудейські старожитності" також свідчить, що багато хто приносили з Арарату частинки Ковчега. Про це ж свід­чить і св. Феофіл Антіохійський (180 р. н.е.)  У 1800 році американець Клавдіус Річ опублікував повідомлення Агі Гусейна, який стверджував, що він добрався до вершини Арарату і бачив останки Ковчега.

У 1840 році Константинопольський журнал повідомив про знайдення Ноєвого Ковчега. Грецька експедиція, яка була спо­ряджена для обслідування сніжних обвалів на Арараті, знайшла величезний каркас із дерева майже чорного кольору, який стирчав із льодовика. Проникнувши з середину ковчега, члени експедиції констатували, що він був улаштований для перевозки тварин і складався з декількох відділень. Турки могли увійти

лише у три з цих відділень, а інші були наповнені льодом. З 1898 році архідиякон несторіанської церкви Нурі, вивчаючи витоки річки Євфрату, піднявся на Арарат і офіційно оголосив, що він бачив залишки ковчега, що передня і задня частини корабля досяжні, а середня за­лишається під льодом. Ковчег зроблений із товстих дощок те­мно-червоного кольору. Обмірявши ковчег Нуррі знайшов точ­не підтвердження опису його Біблії.

Після цього повідомлення нічого не було чутно про експе­диції на Арарат до першої світової війни. Але у серпні 1916 року російський льотчик Володимир Росколецький, який досліджував турецький кордон, опинився над Араратом і спостерігав з схі­дної частини вершини замерзле озеро. На краю цього озера був каркас величезного корабля. Частина корабля була занурена в лід, а боки відкриті і місцями продірявлені. Була видна одна з стулок дверей. Ці свідчення льотчика були пізніше під­твердженні  експедицією, документи якої,очевидно не збереглись.

Необхідно сказати, що не усі експедиції досягли успіху, так - як ковчег не завжди показувався із льоду, який товстим шаром покриває вершину гори. Якщо б корабель занурився нище зони вічного льоду, то він би згинув безслідно. Якщо б він зупинився на самій вершині, то після потопу він вкрився б величезним шаром льоду і став би недоступним для людей, Промислом Божим було так влаштовано, що він зупинився у гір­ському озері на височині 5 км., де льодовий покров значно менший, у холодні роки Ковчег покритий льодами і снігом і його не видно - у жаркі роки   влітку частина його відкривається,  що між іншим, буває дуже рідко. Але експедиція французького альпініста Ф.Наваррі була нарідкість везучою.

6 липня 1955 року Наваррі зі своїм тринадцятирічним сином Габрієлем здій­снив складний підйом на Арарат, знайшовши Ноїв Ковчег вони зробили це відкриття надбанням усього світу. Були проведені радіоак­тивним методом аналізи привезеного ним мертвого куска дерева (шпангоута корабля), які показали, що дерево - дуб 5 тисячого віку. Аналізи були зроблені   у двох лабораторіях: у Каїрі і в Мадріді.

У 1959 році журнал "За рубежом" №52 опублікував лондонську статтю, у якій повідомлялося, що наукова експедиція, організована американськими археологами, знайшла на горі Арарат декілька уламків з деревини на тому місці, де у 1955 році  Фернан Наваррі знайшов занурений у лід корабель. Експедиція вирішила у 1970 році підняти на Арарат важкі ме­ханізми і обладнання, за допомогою яких можна буде звільнити озеро від великої кількості льоду. Навіть ті учені, які ске­птично ставляться до легенди про Ноя і його ковчега, переконалися,  що на дні озера лежить якась велика стародавня споруда із дерева .

На жаль, турецький уряд не дозволив науковій експедиції здійснити  свою мету.

 Легенда армянського народу розповідає, що недалеко від давньої столиці Арменії  Нахичивані (що у перекладі буквально означає «стоянка Ноя"), у долині річки Аракса похована дру­жина Ноя. Могила її з незапам'ятної древності свято шануєть­ся. На скільки достовірна ця легенда, тяжко сказати.