Археологічні підтвердження біблійної розповіді про потоп

  Перед ученими різних часів поставало питання доведення чи спростування біблійної розповіді про потоп.
Це питання блискуче вирішив англійський археолог Леонард Вуллі,який у 1923р. відкрив місто Ур, під стінами якого було прокопано чотирнадцятиметрову шахту, де й виявлено поховання шумерських царів третього тисячоліття до н.е., у яких були величезні скарби та людські останки. Але археолог вирішив вияснити що ж ховається під цим місцем поховання. коли був викопаний наступний шар землі, археологи наштовхнулися на річковий мул, у якому не було ніяких слідів людського існування. Помічники Вулла вважали, що вони добралися до незайманого шару грунту, але Вуллі наказав копати ще глибше. Подальші розкопки кладовища привели до нового відкриття, під пластом річкового мулу з'явились сліди людських поселень: сміття , попіл від вогнища, залишки кераміки. Як форма, так і орнамент черепків виробів гончарів свідчили, що вони відносяться зовсім до іншої культури ніж ті, що знайдені над шаром річкового мулу. Розташування пластів пояснювалося археологами як не що інше як небачена повінь, яка знищила невідомі нам поселення, невідомої нам давнини, а коли вода зникла, прийшли інші люди і знову заселили Месопотамію. Це були шумери, які після потопу створили одну з найбільших цивілізацій світу

    Біля підніжжя давньої ступінчатої шахти шумерів у м. Ур і тепер може кожен бажаючий спуститися вниз по драбині у вузьку шахту і побачити залишки небаченого катастрофічного потопу, який дав осадок у вигляді шару глини. Провівши дослідження археологи припускають, що потоп відбувся приблизно чотирьох тисяч років до Різдва Христового. Більшість учених важають, що ця небачена повінь ідентична із біблійною розповіддю про Всесвітній потоп. Сліди цього потопу вчені знаходять і на європейському континенті. Вони свідчать, що всю Європу до високих гір, мов сніговим покровом, вкривають делювіальні суглинки, тобто осіла муть потопу.