Молитва та її значення у житті християнина.
Молитва та її значення у житті християнина.
Усі отці
і вчителі Церкви надавали першорядного значення молитві. За їхніми словами,
молитва є основою життя. Як повітря необхідне для життя тіла, так і молитва
необхідна для життя душі.
«Якщо ти позбавиш себе молитви, — говорить Іоанн Златоуст, — то зробиш те ж саме, якби ти витягнув з води рибу, бо як для неї життя — вода, так для тебе — молитва». «Молитва— це вдихання в себе благодаті Божої» — пише о. Павло Флоренський.
«Якщо ти позбавиш себе молитви, — говорить Іоанн Златоуст, — то зробиш те ж саме, якби ти витягнув з води рибу, бо як для неї життя — вода, так для тебе — молитва». «Молитва— це вдихання в себе благодаті Божої» — пише о. Павло Флоренський.
Досвід
духовного життя свідчить, що щира молитва все перетворює у віруючій людині і
робить на краще. Вона надає її думкам благородство й піднесеність. Та
найвідчутніший вплив молитви на серце людини, яке є центром внутрішнього
життя.
Молитва
очищає серце від усякої нечистоти й пороку, надаючи йому внутрішній мир і
спокій. Серце стає добрим і ніби з доброї скарбниці своєї виносить усе добре
(Лк. 6, 45).
Молитва є
найбільш дійовим засобом для досягнення мети християнського життя —
здобування Святого Духа. Преп. Серафим Саровський повчає: «Всяка
доброчесність, яка робиться заради Христа, дає благо Духа Святого, але
найбільше благ дає молитва.
Відомі
старці-вчителі говорили: «Якщо прийшов час молитися, то залиш всяке інше діло: молитва найважливіше»,
бо її станом визначається якість усіх наших занять і справ.
Преп.
Іоанн Ліствичник надає такого всеосяжного значення молитві: «Молитва за своєю
якістю — це спілкування і єднання людини з Богом. Молитва — міст, який проводить через спокуси, перешкода для
скорбот, припинення напастей, ангельське заняття, пожива для всіх безплотних
духів; майбутня радість, нескінченне діяння. Молитва — джерело всіх чеснот, подателька дарувань, невидимий
успіх (духовний), пожива душі, просвічення розуму, припинення відчаю, свідок надії,
кінець для журби... Молитва — зменшення роздратування; дзеркало (духовне)
піднесення; показ (духовного) зросту; виявлення стану (духовного), показ
майбутнього і шлях до досягнення майбутньої слави»
Молитва — це священнодіяння
душі, до неї треба підходити з трепетом, з глибокою увагою до
внутрішніх переживань і до стану серця.
Щоб
постава молитви була правильною, необхідно читати її вголос, чітко і
неквапливо, бо поспіхом вимовлені слова не відбиваються належно в серці. Ось
чому після такої молитви, звичайно душа відчуває пустоту і незадоволеність.
Молитись слід спокійно, зібрано, вкладаючи думку в слова виголошуваних
молитов. Необхідно, щоб слова молитви не ковзали по нашому уявленню, а
проникали в нас, зливалися з нами, володіли нашим розумом і з нього проникали в
серце.
Важливою
умовою молитви є увага. Преп. Симеон Новий Богослов називає увагу «душею молитви». Без
уваги виголошена молитва перетворюється на пустослів'я.
Звичайним
супутником молитви буває неуважливість розуму і мрійливість, які далеко
відводять від предмету молитви.
Слід
відзначити, що хто звик уважно молитись, той вже не захоче молитись інакше: як
скуштувавши солодкого, не захочеш пити гіркого. Уважна молитва надзвичайно
плідна. Вже невдовзі вона викликає в душі великі переміни: робить її рівною, зосередженою,
велелюбною і цнотливою.
Слід
нагадати, що як увага, так і сама молитва вимагають обов'язкового спонукання.
Насильно нас ніхто не примусить молитися, коли самі не будемо себе спонукати.
Спонукувана
спочатку молитва, згодом виконується легко, стаючи потребою душі, її
необхідністю. При цьому не слід забувати мудре застереження преп. Макарія
Великого: «Якщо хто спонукає себе до однієї молитви, але не спонукає до
покірності, смиренно-мудрості й любові та до виконання інших заповідей
Господніх, той, якщо й прийме спочатку молитовну благодать, то втрачає її
невдовзі після прийняття і падає від зарозумілості, тому що не віддає себе
виконанню заповідей Господніх».
Прекрасні
духовні плоди приносить Ісусова молитва. Ця коротенька невелика молитва
читається так: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного». Відома вона ще в
глибокій давнині, коли дух молитви був надзвичайно високим. Вона використовувалась
і ченцями, і простолюдинами, і за короткий час приводила до високого рівня
духовного життя. Головна цінність Ісусової молитви полягає в тому, що вона не
зв'язана ні з часом, ні з місцем, її можна читати за будь-яких обставин.
Постійне
проголошення Ісусової молитви сприяє внутрішній зібраності, увазі, збереженню
душевного миру і молитовної настроєності.
Плоди
молитви великі. Будучи даром Божим, вона через подвиг стає дорогим надбанням
душі, приносячи їй радість, мир, довготерпіння, лагідність (Гал. 5, 22,
23) і всяке благо.
Через
молитву відбувається справжнє Богопізнання. Вона є початком вічного життя. А
тому для нас, християн, молитва стає необхідністю і першою умовою нашого спасіння.
Цікава і потрібна для дітей та дорослих інформація.
ВідповістиВидалити