2 БЕРЕЗНЯ

ПРОПОВІДЬ СВЯТОГО ФРАНЦИСКА

Одного дня святий Франциск, виходячи з обителі, зустрів брата Джінепро. То був вельми простий, добрий чоловік, і святий Франциск дуже любив його.

Тож, зустрівши, звернувся до нього з проханням:

- Брате Джінепро, ходи зі мною, будемо проповідувати.

- Отче мій, - відповідав брат, - ти ж бо знаєш: я не до­сить освічений. Чи ж можу я промовляти до людей?

Але святий Франциск стояв на своєму, і брат Джінепро кінець кінцем погодився. Ходили вони по всьому місту, мо­лячись у відлюдних місцинках за всіх, хто працював у май­стернях і садах. Усміхалися до дітей, передусім до найбід-ніших. Перекидалися кількома словами з людьми похилого віку. Торкалися недужих. Одній жінці допомогли нести чи­маленький глек, наповнений водою.

І коли вже кілька разів сходили все місто, святий Фран­циск мовив:

-  Брате Джінепро, час вертатися до обителі.

-  А як же проповідь?

- Ми вже виголосили її... Так, виголосили, - з усмішкою відповів святий.

Якщо твій одяг пропах мохом, немає потреби сповіща­ти про це всіх присутніх. Запах свідчитиме сам від себе. Твоя найкраща проповідь - ти сам, твоє життя.